Хто не перевзувається, той не розвивається?

Є стара жартівлива фраза: «У цьому місті можна тричі за день потрапити під дощ, сніг і сонце, і все це по дорозі до магазину». У такі моменти розумієш, що без «перевзування» тут просто не вижити. Але нещодавно я побачив рекламу з цією фразою в музеї Яндекса — і подумав: а це ж набагато глибше, ніж просто про взуття.

Ми живемо в світі, де все тече і все змінюється. Те, що вважалося нормою десять років тому, сьогодні виглядає смішно. Пам'ятаєте кнопкові телефони з поліфонією? Ми тоді сперечалися, у кого рингтон голосніший і «якісніший». Зараз цим можна хіба що кота налякати.

Те саме стосується звичок і переконань. Колись здавалося, що робота «на все життя» — це мета. Сьогодні це більше схоже на страшилку: як так, 30 років в одному офісі, за одним столом і з одним і тим же кулером? Світ змінюється, і разом з ним доводиться підлаштовуватися.

Звісно, у «перевзування» є погана репутація. Одразу згадується політик, який за ніч встигає змінити три думки. Але в реальному житті гнучкість — це не зрада себе, а скоріше вміння виживати і рухатися далі. Погодьтеся, дивно гордо крокувати в сандалях по зимовій кризі тільки тому, що «я ж вибрав, значить, іду до кінця».

З іншого боку, якщо занадто часто змінювати «взуття», можна втратити ґрунт під ногами. Адже цінність мають не тільки зміни, але й опора — щось, у що ти віриш і що дає тобі відчуття напрямку.

Тому головне питання не в тому, «перевзуватися чи ні». Питання — де та межа, за якою гнучкість перетворюється на безкінечне метання?

Особисто я вважаю, що перевзуватися потрібно. Але не заради моди чи тренду, а заради того, щоб не застати себе одного разу в ситуації, де твої старі правила більше не працюють.